Три міфи про Париж

Париж вже давно став радше окремим культом більшості туристів, аніж черговим пунктом у маршруті. Цікаво, що навіть за умов відвідування Парижу десятками мільйонів туристів щорічно, йому вдалось не стати “попсою”. Він вабить до себе нерозкритою загадкою, чарівною архітектурою і неперевершеною кухнею. Зрештою, все інше – лише міфи.


Міф перший: парижанки – одні з найкрасивіших жінок світу

З впененістю можна заявити, що такий міф вигадали чоловіки, які не бачили українок. Парижанки у більшості своїй вдягнені недбало, погано слідкують за своєю фігурою і зовнішнім виглядом, зовсім не дбають про волосся. Приваблива парижанка – це виключення, що доводить правило. А от парижани-чоловіки дійсно виглядають чудово: 90% з них вдягнені гармонійно, вони завжди слідкують за своєю зачіскою і навіть за взуттям. І це не той тип чоловіків, який у Києві і в Україні в цілому прийнято називати метросексуалами – ні, це просто стиль, що став невід’ємною частиною життя, але не виглядає надмірним. До речі, киянкам не завадило б навчитись у парижанок мінімалістичності у стилі. Можливо, тоді наші дівчата перестануть виглядати, як опудала, на котрі натягнули кілька тон одягу і прикрас, а образ завершили центнерами косметики. Які б ті парижанки не були, але їх шарм у природності.

Міф другий: французи-“жабоїди”

Гуляючи Парижем, можна натрапити на безліч гурманських точок, але основний тип ресторанних закладів – “брасері”. “Брасері” – це ресторанчик, у якому можна не лише пообідати, але і випити склянку-іншу пива або коктейлю. Іншими словами, це такий собі французький паб, де також часто вечорами можна безкоштовно послухати живу музику. Але якщо зазирнути до меню – жодних жаб. Мабуть, парижани давно змирились з тим фактом, що туристи скептично ставляться до равликів і жаб у вигляді обіду, тому такі національні страви залишились лише у супермаркетах у формі напівфабрикатів, а також у дорогих гурманських закладах. Зараз у брасері, кафе, ресторанах і бістро можна скуштувати звичні усім європейцям страви – від франкфуртських сосисок до банальної картофлі фрі, та навіть остання буде приготована якнайсмачніше. Родзинкою парижських закладів можна назвати різноманітні “пла” – тарілки-асорті: сирні, м’ясні, овочеві, міксовані. Як правило, така тарілка коштує від 5 до 12 євро у той час, як основна страва коштує від 12 до 20 євро. Пла є більш економною – до неї приносять також масло, багет, соус і безкоштовну воду (правило більшості французьких закладів). Пла можна розділити із другом за келихом вина і залишитись ситим і задоволеним смаком м'яса і сирів.

Міф третій: у Парижі чим далі від центру, тим дешевше

Справа у тому, що Париж не має центру – поділений на 20 округів, він містить хоча б кілька цікавинок у кожному районі. І проживання навіть у передмісті Парижу не обійдеться ані туристу, ані французу дешевше – вже хоча б тому що RER приміська електричка тут коштує майже 3 євро в один кінець. А також тому що навіть передмістя Парижу вважається елітною зоною. Зекономивши на готелі чи квартирі 5-10 євро, їх все одно доведеться віддати за транспорт. Але якщо, наприклад, проживати у 5, 7 чи 13 округах можна дійти пішки до більшості паризьких місць, як-от: Тюільрі, Лувр, Єлисейські поля, Нотр-Дам, Музей Д’Орсе, Пантеон, Сан-Жермен де Пре, Сан-Мартен. Якщо ви плануєте активну відпустку, яка не обмежиться відвідуванням магазинів і ресторанів, то краще всього оселитись неподалік від Люксембурзького саду у 5ому окрузі – ціни на готелі і аренду квартир-кімнат тут дещо нижчі за сусідні округи через велику кількість туристичної нерухомості, а відповідно – і конкуренцію між її власниками. До того ж, так ви оселитесь між двома найбільшими бульварами Парижу – Сан-Жермен і Сан-Мішель, де можна знайти крамнички, дорогі і дешеві брасері-ресторани-кафе, фаст-фуди, супермаркет і навіть невеликий базар. З 5 округу двадцять хвилин пішки до Лувру і Нотр-Даму. Також тут розташовано кілька станцій метро і RER, автобусна зупинка і станції таксі і прокату велосипедів. Але загалом паризькому транспорту варто присвятити окремий пункт.

Париж – це вічна мрія. Якщо у вас не виникає бажання потрапити туди, то лише тому, що ви там не бували. У Париж неможливо не закохатись, і побувавши там хоча б один раз, намагатимешся повернутись знову. Тут інші люди, інші цінності. Тут Європа починається не з Шенгенської угоди, а з людей, а країна починається не з президента, а з народу. Лишається сподіватись, що українці одного дня усвідомлять, що потрібно не шукати кращої долі за кордоном, не їхати за моря, аби жити за нормальних цінностей, а привозити ці цінності в Україну і штучно прививати їх нашим людям.